§12

Вінниця в 40-х — 60-х роках ХХ ст.

Коли Вінниця була повністю звільнена від нацистських окупантів?

Наслідки війни для Вінниці?

Чим повоєнна відбудова України відрізнялася від європейської? На які ресурси могли розраховувати громадяни колишньої радянської України, жителі міста, відбудовуючи зруйноване?

Які об’єкти,зруйновані в ході війни, на вашу думку, слід відбудовувати в першу чергу після звільнення від окупантів?

Люди в історії міста

Наслідки окупації. Хід та умови відбудови.

Період окупації залишив у місті чисельні руїни та згарища.
Війна тривала, тому близькість фронту, вимагала створення загонів самозахисту. У Вінниці в 1944 році було створено два винищувальні батальйони, у які входило 196 чоловік. Бійці здійснювали патрулювання міських вулиць в нічний час, збирали трофейну зброю, розшукували снаряди та авіабомби, які не вибухнули. Винищувальні батальйони діяли до кінця війни і були розформовані лише з налагодженням мирного життя.


Розмінування залізничних шляхів у Вінниці. Березень 1944 року.

За період нацистської окупації суттєво зменшилася кількість мешканців міста і області. Перед війною у Вінниці було близько 100 тисяч чоловік, а 1944 р. — лише понад 20 тисяч. Але досить швидко чисельність населення зростала за рахунок прибулих з евакуації та тих, хто через поранення був демобілізований і повертався для подальшого лікування до рідного міста. Так на початок липня 1944 р. у місті було вже 27638 мешканців, а в кінці року — 59,3 тисячі чоловік.
Загальна площа Вінниці в той час становила 5452 га землі. Вінниця територіально поділялася на сім районів: Центр, Замостя, Садки, Слов’янка, Дубовецька Слобідка, Старе місто і П’ятничани. Для більш ефективного керівництва відбудовними роботами міста було створено три окремих райони: Ленінський (в центрі міста), Свердловський (лівий берег Південного Бугу), Кіровський — у південній частині міста.
Завдяки виснажливій праці мільйонів людей за декілька років здійснено відбудову зруйнованого.

Сапери будують міст через річку Південний Буг північніше від Вінниці, 1944 рік

Відбудову Вінниці було розпочато одразу ж після звільнення. Майже щодня вінничани, відпрацювавши робочий день на заводі чи фабриці, виходили для очищення вулиць та майданів міста, зруйнованих будівель. Робітники хлібзаводу закликали відпрацювати 50 годин на відбудові міста в позаурочний час.
Цікаво те, що люди настільки стомилися війною, окупацією, що працювали залюбки, з ентузіазмом.
В умовах непростої відбудови жителі міста допомагали фронту. Вони збирали кошти на будівництво танків, літаків, підписувалися під третьою державною позикою, передавали мило, продукти харчування у 12 госпіталів міста для поранених, ремонтували приміщення під евакогоспіталів.100 шефських організацій допомагали медперсоналу доглядати поранених. Артисти театру проводили «Дні культурного обслуговування поранених». Розгорнувся донорський рух. Лише за вересень 1944 року вінничани здали 140 літрів крові для порятунку життя пораненим. Допомагали також інвалідам війни,їхнім сім’ям.

Селяни викладають дорогу для військових на Вінниччині, березень 1944 року

У перші ж дні після звільнення у Вінниці розпочали роботу найнеобхідніші для населення установи, організації, відкрилися торгові, лікувальні заклади. Вже 22 березня 1944 року відновила свою роботу міська пошта. В місті стали продавати газети. У середині квітня працівники водогінної станції полагодили водогін, мешканці міста почали одержувати воду, запрацювала лазня.
За короткий час був частково відновлений трамвайний рух. 1 травня 1944 р. 4 трамвайних вагони стали возити пасажирів від Бугу до лікарні імені Пирогов, розпочався поточний ремонт тролейбусної мереж. Тривалий час жителі правобережної ті лівобережної частин міста користувалися паромами та човнами, адже мости були зруйновані.
У 1944-1945 рр. відбудовувались заклади народної освіти, наукові і мистецькі установи: відновили роботу 25 шкіл міста, медичний інститут, педінститут, учительський інститут з дворічним терміном навчання. Значна увага приділялася середнім спеціальним навчальним закладам. У м. Вінниці запрацювали енерготехнікум, педтехнікум, зуболікарська школа, фельдшерсько-акушерська школа, технікум комунального і цивільного будівництва, технікум радянської торгівлі. Було відкрито 16 дитячих садків і ясел. Про повернення до мирного життя свідчили наповнені відвідувачами читальні приміщення міських бібліотек.

Завідувачка бібліотеки Бетя Сергіївна Бронштейн проводить голосні читання для робітниць цеху ручної вишивки проводить. 1959 рік

До міста поверталися працівники культури, творча інтелігенція. Вінницький драмтеатр продовжував функціонувати і новий театральний сезон 1944-1945 рр. відкрив виставою «Платон Кречет» у постановці режисера Д. Бондаренка, який до 1948 р. був художнім керівником театру.
1948 р. театр було реорганізовано: Ізмаїльський музично-драматичний театр об’єднано з Вінницьким. Федір Верещагін очолив заново сформовану трупу. Протягом 1948-86 рр. він був головним режисером, директором, художнім керівником театру. У 1957 р. після успішних гастролей у Москві театру присвоєно ім’я корифея української сцени М.К. Садовського. В 1946 році запрацював кінотеатр «Родина», а з 1950 року — кінотеатр «Жовтень».
В 1949 році здано в експлаутацію Вінницький стадіон товариства «Локомотив».

Кінотеатр «Родина», сучасне фото


Зал кінотеатру «Родина», сучасне фото


Кінотеатр «Жовтень»

У перші місяці після визволення у Вінниці працював журналіст і письменник Леонід Ковін. Він зібрав матеріали про антифашистське підпілля в місті і на їх основі у 1956 р. опублікував роман «Дорожче за життя».

Центральний міський стадіон у Вінниці, колишній стадіон «Локомотив». Сучасне фото

Були проведені значні роботи з радіофікації міста. Для масового прослуховування радіопередач встановлено гучномовці у парку культури і відпочинку, кінотеатрі, на вулиці Леніна (Соборній), залізничному вокзалі, військовому містечку, управлінні доріг та електростанції.
В 1944–1945 pp. були введені в дію і почали випуск продукції Вінницька взуттєва і швейна фабрики, мотороремонтний завод ім. Горького та інші. У 1946 р. розпочалося спорудження інструментального заводу. Через рік став до ладу електроремонтний завод, колектив якого лагодив електродвигуни та трансформатори, запрацював молокозавод та деякі інші об’єкти. Розпочато будівництво одного з найбільших в Україні олієжирового комбінату, який з 1955 р. почав видавати продукцію.

ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат». Сучасне фото

На кінець 1948 р. майже всі підприємства Вінниці були відроджені. На початку 50-х років розпочалася газифікація міста.
Пишаймося!

Життя міста в період хрущовської «відлиги».

Після страшної війни і нелегкої перемоги над ворогом мешканці України чекали припинення репресій, більшої свободи. Надії виявилися марними. Більша частина населення жила у складних умовах: у переповнених гуртожитках, бараках, а то й без житла; у магазинах не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття...
Після смерть Сталіна в 1953 р. дещо пом’якшився політичний клімат. Комуністична влада визнала, що мільйони людей було засуджено без вини. Але тих, кого вважали «ворогами», переслідували й надалі.

Похорони Сталіна, Київ

Цей період вінничани сприймали як можливість духовного розкріпачення. У місті дещо активізувалися релігійні общини, особливо під час відзначення великих релігійних свят. Найбільшими були такі общини: адвентисти сьомого дня, євангелісти християни баптисти, общини іудеїв, православних, католиків-уніатів, римо-католиків, старообрядців.
У 1958 році церкви Вінниці відвідали 85 тисяч віруючих, а в 1959 — вже 93 тисяч, що свідчило про активізацію релігійного життя, незважаючи на постанову ЦК КПРС «Про великі недоліки в науково-атеїстичній пропаганді і заходи для її поліпшення». Влада забороняла священникам проводити релігійні обряди, натомість запроваджувалися нові радянські свята, як приміром «зорини» замість церковного обряду христин, комсомольські весілля.
Продовжувався узятий ритм відбудови, були успіхи, були й труднощі. В 1955 році був збудований новий міст через Буг. Водночас на будови Донбасу урочисто в парку проводжали трудову молодь міста, області.
За часів «хрущовської відлиги» відбувалася реконструкція ряду вінницьких підприємств. На багатьох заводах і фабриках були встановлені автоматичні і напівавтоматичні верстати, автоматичні і потокові лінії, механізовано трудомісткі процеси, здійснено модернізацію багатьох машин і агрегатів. З 1956 р. моторемонтний завод став називатись агрегатним, його продукція мала великий попит не лише в Радянському Союзі, а й в Румунії, НДР, В’єтнамі та інших країнах соціалістичного табору.
Першість по виробництву пірофосфату калію тримав в СРСР суперфосфатний завод.

Руїни суперфосфатного заводу у Вінниці, сучасне фото

Однак в роботі багатьох підприємств мали місце недоліки: простої, незадовільне постачання сировини, велика затратність сировини, палива, випуск неякісної продукції, великий вміст ручної праці.
В 1956 році на 2 години було скорочено тривалість робочого дня в передвихідні і святкові дні. Працівники отримали право змінювати місце роботи за заявою, поданою адміністрації за два тижні. Для неповнолітніх працівників було встановлено 6-годинний робочий день. Скасовувалася плата за навчання в старших класах і вузах.
В 1957 році Вінниця стала центром економічно-адміністративного району, до складу якого увійшла Вінницька і Хмельницька області.
У 1958 р. в місті діяло 60 промислових підприємств, на яких працювало 12600 осіб, найбільше працівників було на швейній фабриці ім. Володарського, суперфосфатному заводі, м’ясокомбінаті, агрегатному заводі.

Швейна фабрика ім. Володарського, березень 1944 року

На сторінках місцевих періодичних видань можна було прочитати досить втішні дані про здобутки вітчизняної промисловості, хоча 15 підприємств міста не виконали річних планів.
В 1959 році на підприємствах міста було запроваджено 1500 раціоналізаторських пропозицій, які не стимулювалися, на жаль, в грошовому еквіваленті і на патентувалися.
Темпи промислового розвитку викликали інтенсивну міграцію населення із сільської місцевості. Критично не вистачало житла. У місті розпочинається будівництво житла та культурно-побутових закладів у віповідності до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 року. Це були типові проекти.
З 1957 року запрацювала програма інтенсивного житлового будівництва. З’явилися 4-5 поверхові «хрущовки». Символом інтенсивної забудови Вінниці став мікрорайон «Вишенька», згодом Свердловський масив. Жителі міста значно поліпшили свої житлові умови.

«Хрущовки» у мікрорайоні «Вишенька», Вінниця

Розгорнувся рух за «подільську копійку». Покращилося постачання населення товарами широкого вжитку. Однак посиленна урбанізація, ріст зарплат, пенсій викликали перевищення попиту над пропозицією товарів. В умовах оргнабору відбувавася відтік молодих спеціалістів на підприємства східного регіону. На Донбасі, зокрема, 2 шахти носили назви «вінницькі», а освоєнням Криму з такими ж назвами з’явилися радгоспи на півострові.
За 7-річним планом (1959-1965 рр.) розширювались і реконструйовувались майже всі діючі фабрики і заводи, крім того в місті було заплановано спорудити ряд нових промислових підприємств, споруджено школу № 29 (сучасний технічний ліцей), дитячу лікарню № 2, станцію переливання крові. Будівельники міста приступили до спорудження хлібозаводу № 2, школи № 30, міської лікарні № 2.

Вінницький технічний ліцей, сучасне фото


Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2, Вінниця


Школа-гімназія № 30, Вінниця

У 1961 р. побудовано школу-інтернат, музичне училище.

Музичне училище у будинку по вул. Артинова (колишня 9-го Січня)

Всі фабрики і заводи перейшли на 7-годинний робочий день. У 1964 році для зручності громадян була відкритиа перша тролейбусна лінія.

Тролейбус МТБ-82, закуплений у м. Кишинів, на вулиці Вінниці

Хрущовські спроби наздогнати Америку по всіх показниках призвели до певних зрушень кількісних, а не якісних, відставання групи «Б». Шкоди завдало нереальне планування, що породило приписки, затратність фондів виробництва, а реформи управління були загнані знову Москвою під прес контролю і викачування коштів з раднаргоспів. Позначилося і відставання в умовах НТР традиційних галузей економіки. Усунення М.Хрущова від влади в жовтні 1964 року завершилося перемогою Л.Брежнєва і старого міністерського механізму партійно-господарського управління. Економічне пожвавлення тривало ще недовго.

Леонід Брежнєв

Відбудову Вінниці було розпочато ...

Лише через 10 років після звільнення міста
Після офіційного завершення війни
Одразу ж після звільнення міста

У 1944-1945 рр. відновили роботу: ... (підприємства, установи)

Медичний інститут, педінститут, міська пошта
Кінотеатр «Родина», Вінницький стадіон товариства «Локомотив»
Водогінна станція, кінотеатр «Жовтень»

Для більш ефективного керівництва відбудовними роботами міста було створено ... (орган)

Міську раду з відбудови міста
Районні комісії
Райони

В 1944 — 1945 pp. були введені в дію і почали випуск продукції ...

Iнструментальний та суперфосфатний заводи, олієжировий комбінат
Вінницька взуттєва і швейна фабрики та мотороремонтний завод ім. Горького
Суперфосфатний завод, швейна фабрика та молокозавод

На кінець ... року майже всі підприємства Вінниці були відроджені

1957
1948
1945

Користуючись текстом, заповніть пропуски:

1) Відбудову Вінниці було розпочато ...

2) У 1944-1945 рр. відновили роботу (підприємства, установи)

3) Для більш ефективного керівництва відбудовними роботами міста було створено (орган) ...

4) В 1944 — 1945 pp. були введені в дію і почали випуск продукції ...

5) На кінець ... року майже всі підприємства Вінниці були відроджені

Розташуйте в хронологічному порядку:

А) Відкриття стадіону «Локомотив»

Б) Завершення відбудови міста

В) Об’єднання ізмаїльського муздрамтеатру з вінницьким

Г) Новий міст через Південний Буг

Д) Перша тролейбусна лінія у місті

Встановіть відповідність:

1) «Платон Кречет» А) Головний режисер театру ім.М.Садовського
2) Ф.Верещагін Б) Новий мікрорайон міста
3) «Вишенька» В) Перша вистава театру після звільнення
4) «хрущовки» Г) Панельне здешевлене житло