§4

Традиції господарювання та самоврядування вінницької громади

За яких обставин місто і землі Пониззя опинилися під владою литовських князі?

Що таке "стани" в Литві і Речі Посполитій?

Яку версію походження назви міста ви підтримуєте і чому?

Які права мали жителі середньовічних міст за умови надання їм магдебурзького права?

Люди в історії міста

Міське населення: категорії, їх статус. Відносини між міської громадою і старостами.

В 1435 році, коли Польща захопила Західне Поділля, Вінниця залишилася під Литвою у складі Київського удільного князівства. В цьому ж році вона стала центром Вінницького староства.Старости за часів Виликого Литовського князівства призначалися із відомих волинських родин Острозьких, Сангушків. На посаду війта обиралися місцеві жителі.
З ХVІІ ст. старостами призначаються поляки. Старости, призначені королем, забезпечували надходження коштів до казни, оборону краю силами місцевого населення.
З Литви до України проникла станова організація суспільства. Стани мали свої права, привілеї та обов’язки. Приналежність до певного стану в ті часи була дуже важливою, як і приналежність до певної релігійної конфесії чи етносу.
За етнічним складом місто формувалося як поліетнічне, в якому домінували українці (90%). Євреї, які створили свої релігійні громади ще в кінці ХV ст., компактно поселилися в місті невеличким кагалом. Перша офіційна архівна згадка про єврейську торгово-ремісничу общину у Вінниці припадає на 1500 рік.
Населення міста складали міщани і зем’яни. Проте формально міщанський стан вже існував у Вінниці ще з часу князювання великого литовського Вітовта (1392-1430 рр.)

Великий литовський князь Вітовт

Міщани займалися переважно землеробством. Серед міщан були ремісники, торгівці, міський плебс.
Зем’яни — це служилі люди, які отримували землю за військову службу. Вони виконували свій обов’язок по захисту міста, землі якого межували із землями сіл Стрижавка, Якушенці, Черленково.
Зем’яни ставали землевласниками за видатні вчинки, гарну службу, прихильне ставлення до них князя. Тоді земля («служба») ставала «вислугою» або ж «вотчиною».
Вся земля була поділена на «служби» (близько 195 десятин). За наказом князя або його намісника з кожної служби споряджали одного воїна.
Найдавнішими та головними повинностями вінницьких міщан та зем’ян були військова, сторожова служба, замкові роботи, будівництво мостів, підводна повинність, стація на послів, гінців. Жителі міста зобов’язані були також супроводжувати старосту під час військових експедицій, патрулювати за милю від міста в урочищі «Чотири могили» і за дві милі — в Гуменній діброві.
Міщани мали великі земельні наділи, тримали пасіки, сінокоси, ставки, сіяли збіжжя. Це давало їм на той час значні прибутки.
Міщани сплачували старості грошові податки: чинш, подорожчину, очкове, колове, котлове, ставкове, садкове, корчемну оренду.

Міщани платять чинш. Мініатюра з рукопису 14 століття

Платники грошової ренти поділялися на:
парових — мали двоє волів;
поєдинки — мали по одному волу чи коню ;
піші — не мали робочої худоби.
Для кожної категорії платників була встановлена відповідна сума грошей. Бідні платили скільки могли.
Оскільки земля була основним джерелом достатку, старости намагалися перетворити міщан у залежних селян, змушували їх відробляти ще й панщину.
З 1756 року старостою був Й.Чосновський, якому місто належало за правом приватної власності. Староство включало не лише Вінницю, а й прилеглі села: Старе місто, Слобідку Дубицьку, Вінницькі хутори, Майдан Чапельський, Гавришівку,Телепеньки,Гуменне,Хижинці, Сокиринці, Цвіжин, Людвиківку, Шереметку, Ведмеже Вушко, Юзвин, Вишню, Майдан Юзвинський, Садки, Тяжилів, Мізяківські хутори, Слобідку Мізяківську, Писарівку, Медведку, містечко Мізяків.
Мешканці старостинських сіл відробляли панщину: тяглу(орки, оборки) та пішу(коски,обкоски, жинки, обжинки). Серед інших відробітків були: мокра і суха толока, догляд за панським господарством, ремонт мостів, шарварки, відправлення кореспонденції.

Панщина. Ксилографія 16 сторіччя

Між жителями навколишніх сіл і вінницькими міщанами часто виникали непорозуміння щодо земельних меж. Вінницькі старости все робили, щоб розмежувати землі міської громади від приселищних земельних володінь. Перша така спроба була зроблена старостою Богушем Корецьким в 1566 році. В наш час можна відшукати копці — невисокі горбочки — земляні межові знаки.
Відомо, що середньовічні міста були осередками ремесел і торгівлі. Вінниця теж не була виключенням.У місті в середині ХVI ст. торгували худобою, зерном, медом, виробами із заліза, готовим одягом, взуттям, килимами, гончарними виробами, прикрасами. Значна частка в торгівлі належала єврейській громаді, яка мала право на безмитну торгівлю із 1593 року. Українська громада отримала це право значно раніше — в 1559 році.
Старости дбали про власне збагачення, а тому на ринку монопольно продавали по високих цінах продукцію своїх винокурень, фільварку.
Для себе старости встановлювали також додаткові побори: від торгівців медом — по 12 грошей, з кожного лову звірини — «жаркоє», від рибалок — кожна десята рибина, вимагали «поклони» і «подарки» за уходи від міщан.
Старости — поляки виражали інтереси польської громади, католиків. Так в 1610 році брацлавський староста Валенсія Калиновський пожертвував тридцять тисяч злотих і двоє сіл для монастиря єзуїтів, які перебралися до Вінниці. На ці кошти вони збудували костел, колегіум (школу), конквикт (гуртожиток) і оточили все товстими цегляними баштами. Залишки цієї стіни можна побачити по вулиці «Мури» (колишня — імені Поліни Осипенко) — це була перша кам’яна оборонна споруда міста.

Вінницькі мури, XVII століття

Від «Мурів» до річки Пд.Буг тягнулися піземні ходи. В катакомбах єзуїти облаштували підземний цвинтар: окремо для дорослих і окремо для дітей. Поряд із єзуїтами інший староста — Ян Орджівольський — в 1621 році дав місце у Мурах для домініканців, які спорудили свій монастир.
Розпочинається фактичне змагання релігій.
Майже впритул до мурів на правому березі Бугу зводять Преображенський, Благовіщенський жіночі та чоловічий Вознесенський православні монастирі.

Преображенський собор, Вінниця. Колишній костел монастиря домініканців (1758 рік)

Нинішній Преображенський собор не був одразу православним. В 1832 році сюди, в католицький собор, російська влада перевела з дерев’яного приміщення православну церкву Косьми і Дем’яна, а собор перейменували в «Преображенський». В 1854 році за ініціативи протоієрея Вознесенського усипальницю роду Грохольських перетворили в «нижню церкву» Преображенського собору, перепоховавши прах спочилих з дотриманням усіх формальностей.
Обмеження старостою міщан у правах, зловживання владою, захоплення земель міщан і зем’ян закладали конфлікт між старостою і громадою. Міська громада, незалежно від етнічного походження, віросповідання і роду занять, виступала проти старости єдиним табором. Виступи були не лише стихійні, а й організовані. Громада могла переобрати старосту,траплялося, що й заарештовували. Якщо ж староста перевищував свої повноваження, дбав про власне збагачення, відбираючи землі у міської громади чи вимагав плати за «уходи», вінничани вчиняли так: зверталися зі скаргами до суду або ж до великого князя литовського, а пізніше — до польського короля.
Так в 1779-1780 роках вільні міщани об’єдналися в боротьбі проти старости. Цю боротьбу очолили А.Сквирський, брати Міклашевські, голова братства Козьми і Даміана – Дубицький.
Офіційне звернення міської громади до королівського суду призвело до того, що місто забрали із довічного володіння старости. З 1790 року воно перейшло до графа Потоцького, який повернув міщанам права і привілеї 1640 року. Жителі міста відновили своє право обирати магістрат, який складався з ради, незалежного суду та гміни — органу, що представляв інтереси громад районів міста.
Пишаймося!

Особливості магдебурзького права у Вінниці.

Традиції міського самоврядування Вінниці сягають сивої давнини. На думку вченого-краєзнавця В.Д.Отамановського — ще з часів давньої сільської громади.
Магдебурзьке право на теренах України поширювалося із Заходу. До Вінниці прийшло значно пізніше, ніж, приміром, до Брацлава. Чому ж так сталося ?

Брацлав на мапі 1554 р.

Магдебурзьке право приносило не лише значні прибутки до королівської казни, бо надавалося за певну платню, а й звільняло міське населення від виконання військової сторожової служби. Тому мешканці Брацлава, приміром, отримавши право на самоврядування, звільнилися від військової служби, що послабило оборону міста. Татарські орди після спалення брацлавського замку безперешкодно рухалися далі по землях України. Отож, розташування Вінниці в близькості до Дикого поля, татарських невільницьких щляхів ставило під загрозу безпеку міста, краю. Польська влада це враховувала і не поспішала із наданням такого права вінницьким міщанам. Окрім того, польсько — єврейська община була ще не досить чисельною і не мала таких великих прибутків, які б стали джерелом наповнення казни короля.

Степ або Дике Поле на мапі Боплана 1648 p.

Інтенсивний наплив поляків розпочався вже після 1598 року, коли місто стало столицею воєводства. На тривалий час польська влада для контролю над громадою запровадила старостинське правління.
Вінничани ж — люди горді, звикли жити за правилами громади і не дозволяли старостам порушувати традиції громади, втручатися в господарське життя, а тим паче збільшувати різні повинності для власної наживи. Ці традиції мали місце ще із часів уходництва, коли фактично керували громадським життям отамани (воєводи), функції яких були тотожними функціям вінницького війта XV- початку XVI ст.
Історія зберегла імена вінницьких міщан, які обіймали посаду війта: Іван Шульга Долбинич ( 1504 р.), Яцько Попенко (1530р.), Дедера ( 1532р.).
До 40-х років XVI ст. війтівство було виборним урядом міста. Як голова уряду, війт захищав права громади від сторонніх осіб, розмежовував державні і замкові повинності громади, розподіляв їх серед членів громади і контролював їх виконання, збирав міське ополчення. Та вже з 90-х років XVI ст. війт стає службовцем старости, якого більше не обирає міська громада, а призначає староста. Переважно ними були найбагатші люди міста: Онисько Климченко, Омелян Богуфалович.
В 40-60-х роках ХVIІ століття жителі міста мужньо і наполегливо вели боротьбу проти засилля старост і шляхти за місцеве самоврядування. Наслідком такої непохитної позиції громадян стало надання міській громаді спочатку незначної автономії в 1639 році, а згодом 30 травня 1640 року магдебурзького права польським королем Владисливом ІV, хоча місто отримало його ще за часів литовського панування. Документів, які б підтверджували раніше надане право, не залишилося: згоріли в 1580 році у замку під час нападу на місто кримських татар.

Польський король Владислав IV Ваза

Особливість магдебурзького права наданого місту в 1640 році полягала в тому, що за звичай цим право на території України користувалися не корінний етнос, православні, а іноземці (поляки, вірмени, німці), переважно католики. Вінницькі ж міщани — корінні українці — користувалися цим правом, хоча королівський привілей Владислава IV торкався переважно поляків і католиків взагалі.
В 1640 році місто отримало свої печать та герб. На гербі були зображені дві шаблі, що символізували прикордонне розташування міста і виконання військового обов’язку, та дві вудки — символи права на «на входи», які старости забороняли, бо це послаблювало обороноздатність міста.

Сучасний Великий герб Вінниці

Жителі міста мали незалежний власний суд, їм замінили податок вівсом і щорічну триденну панщину грошовим еквівалентом, громада володіла монопольним правом на вагове, мірове, смоляне, дьогтьове, а ремісники отримали право утворювати цехи.
Місто згідно королівського привілею очолював уряд (магістрат), який складався з трьох виборних органів: ради (розглядали цивільні справи), лави (розглядали кримінальні справи) та гміни — дорадчий орган, який представляв окремі частини міста. Очолювали міський магістрат війт і шість бурмистрів, роль останніх була незначною. Всі вони спершу були українцями.
Першим війтом—українцем (головою) Вінниці був Парфен Омелянович. Громада обирала його війтом двічі : в 1639 та в 1645 роках. Писарем був теж українець Яцько Сенченко. Поляки були відсторонені від врядування у місті. Міські актові книги велися староукраїнською мовою.
В часи Визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким вінницька міщанська громада подбала про те, що однією з умов 1649 року Зборівського договору було збережено права і привілеї міста. Їх підтвердив новообраний польський король Ян Казимир в 1650 році, гетьман І.Виговський в Гадяцькому договорі 1659 року, Ю. Хмельницький в 1661 році.
В кінці ХVІІІ ст. всі офіційні міські книги ведуться польською, бо староста Й.Чосновський призначив поляка Яна Романовського писарем. За цього старости поляки витісняють українців із магістрату. Чосновський скасував виборність до магістрату, сам призначав війта, магістрат.
Управляли містом за польською конституцією 1790 року, яка мала ряд протиріч. Вінниця була відокремлена від Вінницького староства, її мешканці разом із жителями передмістя підпорядковувалися магдебурзькому праву і визнавалися повноправними міщанами. Однак євреї повинні були жити в межах гетто, не мали права на участь в управлінні містом. Жителі Тяжилова , інших поселень на землях міста вважалися кріпаками.

Ухвалення польської конституції 3 травня. Картина Казимира Войняквоського з Національного музею у Варшаві

У 1793 році відповідно до «Городового положення» Російської імперії відбулися зміни в організації міського самоврядування:
-ліквідовується посада війта;
-в повному складі магістрат вирішував цивільні та кримінальні справи;
-євреї дістали право обиратися поряд із християнами до магістрату (співвідношення 1:3);
-в магістраті євреї отримали право займатися виключно питаннями освіти та релігії.
На посаду міського голови впродовж 1794-1849 рр. обирався Кирило Миклашевський. За головування наступного міського голови Щавінського розпочалося часткове планування забудови міста, яке до цього велося стихійно.
На Замості у 1887 році збудовано ціле військове містечко, споруджуються адміністративні та громадські будинки віддалені від центру, а на Поштовій (Соборній) у 1890 році з’явилося приміщення реальної школи.
Одним із найвидатніших міських голів нашого міста, на думку переважної більшості істориків, краєзнавців, був Микола Васильович Оводов (1899-1917рр). Саме йому місто завдячує своїм проєвропейським виглядом, проведеній високими темпами модернізації за невеликий проміжок часу.

Міський голова Вінниці Микола Васильович Оводов

Населення міста в ХV ст. складалося із ... (назвіть категорії)

Селян і міщан
Бояр, містян та селян
Міщан і зем’ян

Магдебурзьке право місто Вінниця отримало в ... році

1639
1580
1640

Першим обраним міським старостою був ...

Парфен Омелянович
Яцько Сенченко
Кирило Миклашевський

Дві шаблі на гербі Вінниці в 1640 році символізували ...

Права на «на входи»
Прикордонне розташування міста й виконання військового обов’язку
Надання місту магдебурзького права

Користуючись текстом, заповніть пропуски:

1) Населення міста в ХV ст. складалося із ...... (назвіть категорії)

2) Магдебурзьке право місто Вінниця отримало в ..... році

3) Першим обраним міським старостою був...

4) Дві шаблі на гербі Вінниці в 1640 році символізували ...

Розташуйте в хронологічному порядку:

А) Надання міщанам м.Вінниці магдебурзького права

Б) Вінниця стала центром Брацлавського староства

В) Українська громада міста отримала право на безмитну торгівлю

Г) Вибори міщанами першого війта Вінниці

Д) Знищення татарами вінницького замку

Встановіть відповідність:

А) Зем’яни 1) Староста
Б) Герб міста   2) Служилі люди
В) Війт   3) Дві шаблі і дві вудки
Г) Магістрат   4) Голова міста
    5) Міський виборний уряд

Досліджуємо. Пізнаємо. Узагальнюємо.

1) Опрацюйте документ і встановіть коли відбулася дана подія:
«...милостю Божою король Польщі...сповіщаємо...показували нам привілей пергаментний рукою короля ...підписаний, що містить ...підтвердження звільнення від цел і мит...,надання інших свобод і прав міщанам вінницьким»

2) Обговоріть у великому колі питання і висловіть свою позицію щодо самоврядної організації міста в ХVI — ХVII ст. методом незавершеного речення: «Мені подобається, що (у місті) або (що міщани)....», « Якби я жив(жила) в той період у місті, то недмінно.... (ваші дії)»

Для допитливих краєзнавців:

1) В робочому зошиті спробуйте відтворити герб міста Вінниці 1640 року. Порівняйте його зображення із сучасним гербом міста. Встановіть спільне і відмінне

2) У місцевих ЗМІ відстежте, які питання життя міської громади розглядаються на засіданнях міської ради в наш час