Розділ III

Нова та новітня історія Вінниці

§6

Вінниця останньої чверті XVIII- першої половини XIX ст.

На які стани поділялося населення міста в ХV-XVI ст.?

Які повинності виконували жителі міста?

Назвіть факти, які свідчать про нескореність козацького духу вінницької громади?

Термін «Імперія» виник в стародавньому Римі і означає «вища військова влада». Що спільного для всіх імперій у :
  • а) способах утворення; 
  • б) політиці щодо народів, які входили до складу метрополії;
  • в) причинах загибелі?
  • Люди в історії міста

    Соціально-економічне життя міста останньої чверті XVIII-першої половини XIX ст.

    В другій половині ХVIII століття Вінниця, як і вся Брацлавщина, через тривалі руйнації, вчинені польським і московським військами, примусове переселення, знелюдніла. Зростання міського населення затримували епідемії «морового повітря» , які лютували в місті в 1756 та в 1771 роках. Громада міщан не лише зменшилася, а й втратила всі привілеї попередніх років: незалежний суд, виборний уряд — магістрат.
    Багато ремісників, щоб вижити, стали займатися більше землеробством, а решта утворили в місті лише один цех на чолі з цехмістром. Землеробський характер господарювання міщан призвів не лише до їх закріпачення, а й перетворив місто в старостинське село.

    Предмети побуту селян Поділля кінця ХVII — початку XIX століття. Експонати Вінницького обласного краєзнавчого музею

    Занепадають торгівля, ремесла, помітно зростає панщина від180 до 250 днів на рік.
    Польський сейм в 1791 році повертає Вінниці самоуправління з метою стимулювання в середині громади підприємливість, ініціативу, відродження ремесел і торгівлі. Однак наступ на права громади продовжує староста Йосиф Чосновський, який ліквідувава виборність міської ради і війта.
    За волею інших вінницьких старостів Мартина і Людвика Калиновських колись багаті міщани перетворилися фактично у кріпосних, хоча їх називали «чесними» або «робочими». Земельні володіння міщан і жителів сіл староства зменшуються.
    На кінець 70-х років ХVIII століття економічна ситуація в місті дещо поліпшується: відроджується торгівля, утворюються нові цехи, з’являється перша у місті мануфактура. Міське населення поступово втягується в ринкові зв’язки. Це сприяє надходження коштів до міської казни, для цього влада замінює панщину грошовим оброком. В результаті заможні грошовиті міщани дістали можливість замість панщини сплачувати грошову ренту — чинш.
    В 1765 році у Новому місті з передмістями Завалля й Садки із середовища міщан-кріпаків виділилися 38% чиншовиків("славетних"). В 1767 році їх уже було 47%. За описом вінницького старости 1782 року в Новому місті не було панщинних селян. На Старому місті, передмісті чиншова шляхта, міщани, передміщани, селяни не відбували більше ніяких робіт та повинностей, а лише сплачували чинш, що був фактично платою за оренду землі. Відроджується вільний міщанський стан: ремісники, торгівці, лихварі. Зростає населення міста: на кінець 80-х років XVIII у місті проживали 3700 мешканців. Відомі на той час назви міських вулиць: Капуцинська (Довга), Шляхетська, Красносільська, Міська, Широка.
    В місті височіли ратуша, костел, понад Бугом — домініканський монастир, мури із підземними ходами, цвинтарем облаштованим єзуїтами, навпроти замку — містечко Юзефпіль (Замостя), далі постала слобода Тяжилів над однойменною річкою.

    Вулиця Ватутіна, 46, історичний район Тяжилів

    У 1785 році через Буг збудовано новий міст. За річкою при дорозі, що йшла до Мізякова та П’ятничанського кордону, знаходився фільварок, поряд броварня, корчма, а ближче до мосту — статуя св. Яна під альтанкою. Нижче домініканського монастиря (нині — державний обласний архів) була гребля, а на ній три млини з корчмою.

    Будівля Державного архіву Вінницької області
    Будова водяного млина
    Вся промисловість Вінниці кінця ХVIII- першої чверті XIX ст. нагадувала середньовіччя: водяні млини, цегельний завод з 12 робітниками, броварня, лісопильний завод (тартак), винокурні, перші каменоломні, якими відав магістрат, шевська, кушнірська, ковальська, кравецька майстерні, переробні дрібні підприємства, суконна мануфактура з двома верстатами, які обслуговували 5 найманих робітників, кустарні майстерні з виготовлення капелюхів чотирьох фасонів і сальних свічок. На околиці міста кустарі виготовляли поташ, смолу та селітру. В 1840 році у Вінниці працювали 2 підприємства з 19 робітниками, а в 1852 році — 5 підприємств з 25 робітниками. Обсяг річної продукції досягав 706 карбованців.

    Міська торгівля.

    Через відсутність промислових підприємств, все економічне життя міщан оберталося навколо торгівлі. Центрами економічного життя були ринок, дрібні єврейські крамниці на Старому і Новому місті (Замостя).

    Замостя, вулиця Александровська, Вінниця. 1917 рік

    На Старому місті торгували щоп’ятниці і в неділю на площі Тюремній (перед тюрмою, яка знаходилися на території будівельного коледжу), інший ринок на Новому місті — в кінці вулиці Поштової — на Береговій площі (територія колишнього кінотеатру «Росія»).

    Вулиця Поштова у місті Вінниця

    Від ринку до Бугу тягнулася Єрусалимка — район на зразок західноєвропейського гетто — межа осілості і безправ’я єврейської бідноти, де стояла синагога, а посеред ринку — єврейська крамниця, будинки на постій.
    Населення вінницького кагалу Єрусалимки було неоднорідним. Це були найбідніші і найбагатші люди міста із власними судом та автономним устроєм.

    Єрусалимка, початок 20 століття

    Ярмарок на Старому місті відбувався шість разів на рік. Ціни на Тюремній були значно нижчі, ніж на Береговому. В 1799 році на прохання міщан-євреїв магістрат скасував ярмарки на Старому місті і встановив 4 ярмарки на Новому місті (Замостя).
    За триста років єрусалимський базар дуже забруднився.Торгові ряди хаотично розміщені, галас, бруд, чимало шинків, заїздів...Тому за порядком на ринках за рішенням міської думи з 1885 року слідкував базарний староста, а пізніше поліція. Було заборонено заїжджати возами, продавати худобу і фураж. Торговицю (торгівля худобою) перенесли на вулицю Хлібну. Єврейські торгівці не бажали такого переносу торгівлі, адже давали в міську казну чималі прибутки. Та вже поступово базар, частина єрусалимських мешканців перемістилися на Каліч, проте більшість будиночків вінницький кагал залишив на схилах сучасної вулиці Магістратської (Першотравневої).

    Єрусалимка, сучасний вигляд

    Розвивалася в місті і роздрібна торгівля. В 1852 році у місті було 136 крамниць, 2 трактири і 35 шинків. У 1860 крамниць було вже 190.
    Пропозиція товарів кінця ХVIII- першої чверті XIX ст. вінницьких базарів була широкою : тканини (атлас, бархат, тафта, ситець, саржа,шерсть, батист та ін.), галантерея, цукор, кава, тютюн, чоботи , свічки, риба, різні олії... Купівельна спроможність міського населення була невисокою через фактично натуральний спосіб господарювання та низькі доходи населення. В пореформений період, асортимент товарів ще більше зріс, а ціни, навіть, дещо впали.
    Найбільші прибутки давала торгівля алкогольними напоями. Однак це право треба було викупити у магістраті. Тому влада контролювала, щоб не відкривали підпільних винокурень, шинків, не ввозили в місто нелегально великі партії алкогольних виробів.

    Міська архітектура і побут міщан.

    Приплив коштів від торгівлі відобразився на загальному вигляді міської архітектари. Наприкінці ХVIIIст. у місті було лише 5 кам’яних будинків, а разом з дерев’яними — 839, а в 1852 році було вже 23 кам’яних будинки із 1427. Найперша вулиця, яка отримала назву — це Поштова, вона ж Велика — сьогодні Соборна.

    Миколаївський проспект у Вінниці, 1912 рік. Сучасна Соборна вулиця

    Хаотично розміщені будинки поєднувалися із заїжджими дворами, халупами, крамничками, шинками.
    Перший генеральний план забудови міста з’явився в 1839 році. Тоді почали більш активно розроблятися місцеві каменоломні. Будівництво в місті велося за вимогами російського Будівельного статуту, в якому регламентувалися розміри, колір будинків, висота вікон, відстань між будівлями, протипожежні заходи. Проте на околиці цих вимог забудовники не завжди дотримувалися: вузькі , кривенькі вулиці, без твердого покриття і освітлення, забруднені сміттям — типовий вигляд тогочасної міської околиці.
    Жителі воду брали із Бугу. В цьому була неабияка загроза для здоров’я людей. Криниці мали лише багаті люди. При міській управі з 1896 року була започаткована посада санітарного лікаря. Санітарна комісія обходила вулиці, подвір’я, торгові заклади. Комісія могла скласти протокол за порушення санітарного режиму, передати до суду і той міг присудити штраф у 30-50 крб. Це була значна сума. Порівняйте: 1 пуд (16 кг) сала коштував до 7 крб., а м’яса — до 3 крб. Незаможні міщани за грубе порушення санітарії відбували 1-2 денне ув’язнення в міській поліцейській камері.
    Заходи із впорядкованого містобудування розпочалися активно в 1889 році, коли міським головою було обрано Миколу Васильовича Оводова. В 1900 році на посаду головного архітектора міста він запросив цивільного інженера Григорія Артинова, якому до сьогодні вінничани завдячують неповторним обличчям міста. Це був період вінницького Срібного Відродження.

    Григорій Артинов, Перший головний архітектор міста Вінниця
    Історія Миколаївської церкви

    Від центру губернії до центру повіту.

    Польська держава у XVIII сторіччі не змогла утримати у своєму складі зібранні землі. Розбрат, слабкість королівської влади призвели до того, що сусідні держави Австрія та Росія розділили її.
    В 1793 році в результаті другого поділу Речі Посполитої Правобережжя переходить до Російської держави. На його території утворюються три губернії: Мінська, Ізяславська, Брацлавська. Столицею останньої була Вінниця.

    Карта трьох поділів Польщі

    Резиденція губернатора знаходилася в приміщенні єзуїтського монастиря, а сам губернатор мешкав в палаці графа Грохольського, на П’ятничанах. Спочатку зберігалися в місті шляхетські суди, обирався магістрат, в якому домінували поляки. Відокремленим кагалом (громадою) жили євреї, не беручи участі в управлінні міста.

    П’ятничанський замок графа Грохольського, Вінниця

    В 1796 році Вінниця стала центром Брацлавського намісництва. Відкривається поштова контора, для магістрату та міської думи розпочинають будівництво приміщення на місці сучасного готелю «Савой», яке не завершили.

    Готель «Савой», сучасний вигляд

    Місто з 1796 року поділялося на три квартали.
    В 1796 році помирає імператриця Катерина ІІ, а її син Павло І проводить адміністративну реформу, згідно з якою ліквідовується Брацлавське намісництво. Це мало негативні наслідки для міста. Воно перетворилося на рядовий повітовий центр, занепадають торгівля, промисловість, культура. Будівництво доріг, державних споруд фактично не проводиться.
    Розташоване на обох берегах Бугу місто, з’єднували дерев’яні мости: сім малих і один великий. Буг тоді був річкою стрімкою, з чисельними малими і великими островами, порогами, а тому під час повені мости часто руйнувалися. За таких умов жителі переправлялися на човнах. Перевезення найчастіше робили євреї-міщани за відкуп з дозволу магістрату. Плата була досить помірна. Ремісники міста, об’єднувалися в цехи не лише за професійним, а й за конфесійним принципом, що надавало їхній діяльності не лише виробничого змісту, а й культурно-освітнього.
    В 1799 році російська влада запровадила указом «Статут цехів», який фактично скасував попередні статути і перетворив цехи у виробничі підприємства. Виборні органи — альтермани ( цехмістри) , цехова управа — ліквідували фактично принцип добровільного об’єднання в цехи. Вся робота ремісників (більше 20-ти ремісничих професій) міста організовувалася цеховою управою.
    Зростання торгівлі призвело до залучення вінниччан до чумацького промислу.

    Чумаки на відпочинку. Художник Іван Айвазовський

    Реформа вплинула також на роботу магістрату: віднині запроваджувалася для ведення справ російська мова. Хоча громада міста й обирала магістрат, трьох старост, їх помічників — війтів (соцьких) для християнської, старовірської і єврейської общин, однак вся влада в місті була під контролем поліцмейстера (городничого). На цю посаду призначалися етнічні росіяни або німці.
    Жителі міста з приходом нової влади відбували постійну повинність: приймали на постій солдатів, забезпечували їх харчами. Вінничани-християни відбували рекрутську повинність, а євреї замість поставки рекрутів сплачували гроші — за одного рекрута 500 рублів сріблом. Це була досить значна сума.

    Проводи рекрута. Художник Микола Пимоненко. 1893 рік.

    Земля для вінницьких міщан була джерелом прибутку, засобом виживання. Залишаючись жителями міст, вони, однак, як землероби, змушені були платити чинш за користування землею.
    Так було організоване життя міста до 1830 року.
    Польське повстання 1830-1831 рр. царський режим використав для обмеження автономії польської шляхти, яке мало місце на Правобережній Україні, зокрема у Вінниці.
    Особливого гоніння зазнали поляки-педагоги вінницької гімназії, яких звинувачувалися за підтримку і сприяння повстанському рухові. Якщо поляки не могли підтвердити документально своє шляхетство, то в селах вони ставали однодвірцями, а в місті — громадянами — сплачували податки, відбували рекрутську повинність.
    У 1836 році в місті засновано сирітський суд, який призначав опікунів над майном сиріт. З 1840 року магістрат перестав бути виборним органом від усіх станів, а став лише судовим органом для купців, міщан і громадян.
    Пишаймося!

    Становлення і розвиток освіти міста Вінниці.

    Центрами освіти у місті ще із ХVII століття були заклади, засновані релігійними конфесіями міської громади: православною, католицькою та іудейською. Місто отримувало від закладів освіти значні доходи, бо навчання в основному було платним.
    Навчання у місті започаткував єзуїтський костьол (1610-1611рр.), в приміщені якого в 1630 році відкрили єзуїтський колегіум з пятирічним курсом навчання. В ньому викладалися граматика, поетика, риторика. З початком козацької війни у 1648 році колегія була розпущена і надалі більше не відновлювала свою діяльність.
    Православне братство Козьми і Дем’яна в 1632 році, за сприяння Петра Могили та брацлавського підсудка Михайла Кропивницького, при Вознесенському (чоловічому) монастирі (1616р.) заснувало Вінницьку православну колегію (у стародавніх актах вона називалася «академією»), яку досить радо підтримувала міська українська громада. Це не подобалося єзуїтам, королю, а тому він наполягав на тому, щоб закрили колегію, звільнили ігуменів, а Петро Могила перестав підтримувати цей навчальний заклад.

    Петро Могила. Засновник Вінницького православного братського колегіуму.

    Під тиском короля Речі Посполитої в 1639 році Вінницьку православну колегію закривають. Однак в 1645 році при жіночому Благовіщенському монастирі (1635р.) відкривають іншу братську школу для дітей православних міщан. Відновила братська школа свою роботу при Кузьмо-Дем’янівському соборі лише в 1793 році. Учителями в цій школі були дяк Омелько та Яків Будзиновський.
    Парафіяльні школи при церквах на Старому місті були єдиними осередками освіти і зберігали всі національні ознаки.Православні монастирі, храми і школи при них підтримувалися українською шляхтою, громадою.
    Протягом 1774-1793 років для католицької польської частини населення міста працювала Вінницька окружна школа, яку пізніше перевели до Браїлова. Спроба повернути її в 1796 році до Вінниці не увінчалася успіхом , бо в частині приміщень розмістили міську в’язницю. І лише в 1799 році школу все-таки повернули до Вінниці.
    Діти заможних вінницьких міщан вчилися у польських школах, які були створені у Вінниці після закриття єзуїтських навчальних закладів. Коли в Краківському університеті почали готувати лікарів за рахунок самих міст, з Вінниці 1785 року туди виїхали троє стипендіатів — Яків Педченко, Влас Хмель, Іван Крубович. Один з них (Яків Педченко) після закінчення університету в 1792 році здобув ступінь доктора медицини і повернувся до Вінниці, де й зайнявся лікарською практикою.
    В 1804 році був створений статут Віленського університету та однойменний учбовий округ, якому підпорядковувалися всі нижчі та середні навчальні заклади.

    Віленський університет на літографії XIX століття

    Вінницькій школі були надані права Подільської гімназії, яка 27 вересня 1814 року була урочисто відкрита у місті.
    Першим директором гімназії призначили ксьондза М. Мацейовського, якому підпорядковувалися чотири повітових училища в Кам’янці, Меджибожі, Немирові, Бару.
    В гімназії було 6 класів і стільки ж вчителів. 1-2 класи вивчали початки арифметики, географії , мораль, латинську і польську граматику; 3-ій клас — словесність і латинську мови; 4 клас — мораль; 5 клас — математику; 6 клас — фізику. Також 4 молодших учителі викладали малювання, російську, французьку і німецьку мови. Перші два класи становили повітове училище, а наступні чотири — власне гімназію. За віросповіданням в гімназії переважали католики, але можливості для навчання мали православні, уніати, протестанти. Для здібних, але неспроможних платити учнів, було відкрито 24 місця.
    Проіснувала Вінницька гімназія недовго. В 1832 році гімназію перевели до Кам’янець-Подільського, а звідти в 1847 році — до Білої Церкви. З її стін вийшли відомі в польській літературі письменники: Северин Гощинський, брати Александер-Кароль і Сильвестер-Венжик Грози, Томаш Падура, історик Поділля і лікар Антоній-Ролле та інші.

    Поет Томаш Падура


    Поет Северин Гощинський

    Заснували у місті нову гімназію — тепер російську — в 1832 році. Очолив її Гаврило Фовицький — випускник Петербурзької духовної семінарії. В гімназії виключили польську мову, як загальнообов’язкову дисципліну, і від ополячення перейшли до русифікації в освіті.
    У Вінниці були також приватні пансіони, здебільшого для дівчат- і хлопчиків-дворян, де вивчали закон Божий, арифметику, загальну географію, польську, російську, французьку, німецьку мови, чистописання, гру на фортепіано, танці, малювання, жіночі рукоділля. Вивчалися виключно історія та географія Росії.
    Для відкриття приватного навчального закладу засновнику, вчителю потрібно було мати «свідоцтво» Київського університету св. Володимира, а також відповідну навчально-матеріальну базу: достатню кількість підручників, житло для учнів і т.ін.

    Таке свідоцтво отримували випускники Київського університету Святого Володимира. На фото — свідоцтво композитора Михайла Колачевського

    У 1807 році такі пансіони відкрили подружжя Гутковські, дві іноземки Сорс і Кампо. Найкращим в усій губернії був пансіон Малгожати Бессон.Навчання було платним: від 150 руб.сріблом до 60 червінців на рік.
    Пансіон для хлопчиків—дворян відкрили в 1833 році вчителі Подільської гімназії, зокрема, опальний префект Подільської гімназії М.Богатка. Кількість учнів в пансіонах коливалася в межах 20-30 учнів. Навчання в пансіоні для хлопчиків теж було платним (180- 300 рублів сріблом), а тому недоступним для всіх.
    Мав наміри відкрити музичний інститут Ігнаци Плятер Козловський, який викладав музику в пансіонах, але від цієї ідеї згодом відмовився. Занадто із сарказмом він писав у своїй книзі «Музична подорож, написана Квінтою Мироновичем» про вінницьких вчителів музики, які обурилися такій його витівці, до того ж їх підтримав попечитель учбового округу. На власні кошти І.Козловський збудував все-таки приміщення інституту на високій скелі над Бугом.Інститут проіснував до 1840 року.
    У місті були також три єврейські школи.

    Кріпосних міщан міста називали ...

    «Земельними» або «робочими»
    «Чесними» або «робочими»
    «Кріпаками» або «селянами»

    Населення міста в ... роках зазнало наслідків «морового повітря»

    У 1771 та 1791 роках
    У 1765 та 1770 роках
    У 1756 та 1771 роках

    В результаті ІІ поділу Речі Посполитої ... року місто відійшло до ... імперії

    1791 року, до Османської імперії
    1773 року, до Російської імперії
    1793 року, до Російської імперії

    Вінниця була центром ... воєводства в ... році

    Брацлавського, у 1796 році
    Ізяславського, у 1794 році
    Подільського, у 1795 році

    Користуючись текстом, заповніть пропуски:

    1) Кріпосних міщан міста називали...

    2) Населення міста в ... роках зазнало наслідків "морового повітря"

    3) В результаті ІІ поділу Речі Посполитої ... року місто відійшло до... імперії

    4) Вінниця була центром ... воєводства в ... році

    Розташуйте в хронологічному порядку появу закладів освіти міста:

    А) Російська гімназія

    Б) Братська православна школа Козьми і Дем’яна

    В) Подільська гімназія

    Г) Єзуїтський колегіум

    Встановіть відповідність:

    А) М.Бессон 1) Православне братство
    Б) П.Могила   2) Музичний інститут
    В) І.Козловський   3) Приватний пансіон
    Г) М.Мацейовський   4) Директор Подільської гімназії

    Досліджуємо, пізнаємо, узагальнюємо.

    1) Завершіть речення, аргументуючи свою думку, використавши метод «Прес»: " Я вважаю, якби місто в 1796 році залишилося центром Брацлавського намісництва, то... . Наприклад, ... . Тому що... Отже, ..."

    2) Українська і польська етнічні громади в місті жили відособлено. Якою була участь вінничан в подіях польського повстання 1830-1831 рр.?

    3) Уявіть себе купцем із Польщі, який прибув на ярмарок, що на Замості. Сформулюйте мету свого приїзду, опишіть побачене. У своїй розповіді врахуйте склад міського населення, місце розташування торгової площі, товари, які продавалися,загальний вигляд міста