§9

Життя міста в роки Першої світової війни
та Української революції

Військово-політичні блоки держав, що втягнули світ у Першу світову війну?Яким були їх плани щодо українських земель, Поділля зокрема?

Чому ця війна для українців стала братовбивчою?

Яким чином війна могла вплинути на життя міста з урахуванням його близькості до лінії Східного фронту?

Люди в історії міста

Війна на порозі.

Першу світову війну (1914-1918 рр.) вінничани сприйняли піднесено, продемонстрували єдність, сподіваючись на блискавичну перемогу Росії. Газети, зібрання, походи, маніфестації та місцева влада закликали проявити мужність і героїзм, стійко боронити «веру и Отечество», зберігати спокій, не допускати міжнаціональних та міжрелігійних конфліктів.

Фото з часів Першої світової війни

У місті розквартировувалися війська, а перед відправкою на фронт, проживав командувач 8-ої російської армії генерал О.О.Брусилов.
Мобілізація проходила успішно. Сім’ї мобілізованих до армії отримували допомогу на дітей віком 5-17 років грішми, продуктами. Різко зросли анти німецькі настрої. Було заборонено з 1915 року розмовляти по телефону німецькою, угорською та турецькою мовами.
Романтичні, патріотичні настрої неодноразово проявлялися втечами юнаків-студентів, учнів на фронт, особливо після успішної Галицької битви, здійсненої під командуванням Олексія Брусилова — «Суворова Першої світової війни».

Перед початком Галицької битви


Битва на річках Золота Липа і Гнила Липа протягом 23 серпня по 2 вересня. Галицька битва

Вінниччани збирали пожертви на фронт, з пошаною ставилися до солдатів і офіцерів, які помирали від ран у місцевих шпиталях: їх хоронили за християнськими обрядом на міському кладовищі (поблизу сучасного універмагу). Зі співчуттям жителі міста спостерігали, як працювали полонені.
У місті працював театр, на сцені якого ставили свої вистави не лише місцеві актори, а й театральні трупи відомих на той час театрів Москви, Києва, Одеси, Варшави, Риги. Для поранених і хворих солдатів вистави ставили за кошт міської управи.
У квітні 1915 року у місті відбулася виставка «Митці- воїнам», яку організував А.А.Малевич спільно з Вячеславом Коренєвим — автор знаменитого " Чорного квадрату". Одну із своїх картин він подарував місту.
Вже з 1915 року поступово ставали відчутними інші сторони війни: нестача робочих рук, скорочення міського бюджету, коли місто не змогло придбати 4 трамвайних вагонів, поліпшити стан доріг. Проводилася економія продуктів, зокрема для випічки здоби, багато приміщень перейшли до військового відомства: там розмітили госпіталі, солдат. Загострилося квартирне питання в зв’язку з великою кількістю біженців, переселенців із прифронтової зони. Жінки, мобілізованих на фронт, змушені були влаштовуватися на роботу, щоб прогодувати дітей.
У місті виконали рішення імператора Миколи ІІ і заборонили продаж алкогольних напоїв, а тому поширилося вживання сурогатних напоїв, кокаїну, тютюнопаління, почастішали отруєння сумнівними алкогольними виробами. Про ці факти з тривогою говорили лікарі міста на Пироговському з’їзді в 1916 році. Зростав дефіцит на найнеобхідніше: цукор, олію, сіль, гас, дрова. Ціни росли, набирала обертів спекуляція, з якою в місті спробувала боротися поліція, а міська управа запроваджувала тверді ціни на найнеобхідніші товари.
В 1914 році Микола ІІ наказав створити «Ескадри повітряних кораблів» із 12 бомбардувальників «Ілля Муромець», конструктором яких був Сікорський. В 1916 році створена ескадра дислокувалася у Вінниці.

Присяга особового складу «Ескадри повітряних кораблів» на вірність вітчизні


«Ілля Муромець» капітана Ніжевського. Вінниця, осінь 1916 р.


Вінницький аеродром у 1917 році

8 травня 1916 року в місто прибув з родиною Микола ІІ. Його урочисто зустрічали мешканці міста. У Вінниці він відвідав шпиталі, вручив нагороди пореним бійцям, проїхався від вокзалу до жіночої гімназії (школа № 2) і відбув у Ставку.
Затяжна і непопулярна війна, всеохоплююча криза, правопорушення, зловживання влади, спекуляція, крадіжки, пограбування викликали масове невдоволення в країні. Антивоєнні настрої використовували різні політичні сили.Суспільство вимагало кардинальних змін. І вони прийшли із революцією 1917 року, яка в Україні стала справжнім випробуванням народу на власну державність.
Пишаймося!

Період національно-визвольних змагань або як місто тричі було подільською столицею України.

Перша світова війна виснажила економічні і політичні ресурси воюючих сторін, особливо Російської імперії. Глибока криза в країні супроводжувалася антивоєнною агітацією, масовими виступами селян, робітників, а на фронті поширювалися дезертирство, братання з колишнім ворогом. 27 лютого 1917 року робітничі виступи в Петрограді завершилися поваленням самодержавства і утворенням Тимчасового уряду.

Перший Тимчасовий уряд

Звістка про ці події до Вінниці докотилася 2 березня 1917 року. В місті відбуваються багатолюдні мітинги, демонстрації. З урахуванням подій, що мали місце в імперії, Україні, а також особливостей громадського життя міста, його соціальної та національної структури, попереднього революційного досвіду, у місті були створені :
  • Тимчасовий комітет, який підтримував Тимчасовий уряд. Тимчасовий комітет створив Раду громадських організацій (3.03.1917), виконавчий комітет, якого очолив граф З. Грохольський;
  • Рада робітничих депутатів, Рада солдатських депутатів, які об’єдналися і утворили Вінницьку раду робітничих і солдатських депутатів ( 6.03.1917);
  • «Союз подільських українців», який підтримував Українську Центральну Раду (5.03.1917) і створив Подільську губернську українську Раду на чолі з Д.Марковичем;
  • Вінницька більшовицька організація на чолі з М.Тарногородським (25.04. 1917);
  • Культурницько-просвітницьке товариство "Просвіта"( 3.03.1917);
  • Українська військова спілка , яка визнала Центральну Раду.

  • Український рух, таким чином, у місті був найвпливовішим. Все частіше на великих вуличних зібраннях звучить гімн «Ще не вмерла Україна».
    У місті поліція була перетворена в міліцію, однак безпорядків не поменшало. Багато-партійний, — національний склад наклав свій відбиток на результати виборів до міської думи, на блокуванні резолюції про визнання І Універсалу Центральної Ради, про автономію України.

    І Універсал Української Центральної Ради

    Велику кількість військових у місті більшовики використали для створення загонів Червоної гвардії, яка мала й захопити владу у місті. Щоб не допустити цього, з Південно-Західного фронту, Києва були надіслані урядові війська. 28 жовтня 1917 року у місті розпочалися сутички між урядовими і збільшовиченими військами. Місто в паніці, без води, електрики, хліба. Урядові війська перемогли, але вже 2 листопада 1917 року залишили місто. 4 листопада 1917 року більшовицький ревком встановив свою владу у місті поряд із українською Губернською радою та міською думою, які перебували на позиціях Української Центральної Ради.
    Спроби налагодити мирне життя не мали успіху через політику більшовиків, які прагнули одноосібно керувати життям міста. 17 січня 1918 року у місті встановлено радянську владу, міську думу розпустили. Цей короткотривалий період перебування більшовиків при владі у місті для громадян був часом вилучення золотих речей, незаконної виплати контрибуції в 75 000 крб., пограбування казенного майна.
    Влада більшовиків у Вінниці протрималася до 9 лютого 1918 року. Вже 15 лютого 1918 року знову запрацювала міська дума, але справитися із розрухою було непросто, до того ж в місті були присутні австро-угорські війська, які розмістилися в приміщенні Пироговської лікарні. На жителів міста чекали окупаційні воєнно-польові суди за «будь-яке порушення спокою і порядку», заохочувалися доноси. Постійні вилучення продовольства, сировини, промислових виробів погіршували ситуацію і негативно сприймалися населенням.
    29 квітня 1918 року відбулася зміна влади в Україні, в місті. З’їзд хліборобів у Києві прийняв рішення про передачу влади від Центральної Ради до гетьмана Павла Скоропадського.

    Гетьман Павло Скоропадський



    Молебень на Софіївському майдані після проголошення Павла Скоропадського гетьманом України

    Скоропадський провів ряд реформ спрямованих на становлення державних органів влади України та самоврядування. Почали працювати старости, управи, Державна варта замість міліції.
    В добу Гетьманату особливо насиченим було культурно-мистецьке життя. Міська управа робила спроби налагодити охорону здоров’я, роботу закладів освіти, культури, музейної справи, працювали для вчителів курси українознавства.
    У Вінниці гастролюють чисельні театральні колективи та артисти: московський Большой театр, ансамбль Московський фарс, петроградська виконавиця романсів М.Тобук-Черкас (Росія), Королівська фронтова трупа (Угорщина), Клара Юнг з єврейською оперетною трупою (США), аматорські акторські польські, єврейські колективи, трупа київського театру «Дім інтермедії».

    Акторка Клара Юнг

    Вистави йшли не лише на сцені місцевого театру, а й в Білому залі Народного дому, літньому театрі ім. Л.Толстого, приміщеннях гімназій.Працювали кінотеатри «Tхо», «Експрес», «Mon — Repos», «Патеграф». Власний кінематограф мала вінницька «Просвіта». Поряд із кінематографом особливим попитом користувався цирк Мушинського, де окрім виступів акробатів, еквілібристів, куплетиста, фокусників проводився «чемпіонат з французької боротьби». Боротьбою захоплювалися дорослі чоловіки і, навіть, підлітки. Проте в населення все більш непопулярними ставали хлібні картки, вивезення продукції союзниками гетьмана, реквізиції майна кооперативів, облави та часто необґрунтовані арешти, розгул бандитизму.
    Непопулярним у подолян був також указ голови уряду П. Скоропадського — Федора Лизогуба про заборону зібрань, обов’язковість дозволу міліції на проведення зборів, нарад та обов’язкову присутність працівників міліції на цих зібраннях.

    Гетьман Павло Скоропадський (у центрі) і голова уряду Федір Лизогуб (ліворуч)

    Більшовики поставили собі за мету повернутися до влади, користуючись ситуацією. Створюють підпільний губревком, партизанські загони, організовують страйки залізничників.
    Із режимом гетьманату Вінниця покінчила без крові: Німеччина підписала перемир’я, вийшла із війни, а окупаційні війська покинули Вінницю, яка одна із перших вітала Директорію УНР.

    Проголошення Декларації Директорії на Софійській площі, 1918 рік

    Тому сюди й прибув 19 грудня 1918 уряд Директорії УНР, щоб розгорнути свій наступ на Київ. У Вінниці уряд Директорії відновив ряд законів на користь народу. Вдруге Вінниця стала столицею України з 2-го лютого по 6 березня 1919 року. Резиденцією був готель «Савой», про що свідчить встановлений пам’ятний знак. Саме у Вінниці уряд Директорії приймає ряд важливих законів щодо розвитку вищої освіти, її українізації, призову та мобілізації до армії, прав та обов’язків Отамана, про судоустрій, недоторканість особи. Розглядаються питання щодо роботи просвіт, архівів, музеїв. З Вінниці уряд керує переговорами із більшовицькою Росією, надсилає Декларацію до урядів США та Антанти з проханням допомоги.
    Складні умови, в яких перебував уряд Директорії, змушували регулювати хлібопостачання міста.Так Вінницька Повітова Комісія Постачання від 26 січня 1919 року прийняла рішення про те, що скуповувати хліб може виключно тільки міська управа за ринковими цінами у господарів , які мають 30 десятин землі. Заборонялося перепродувати хліб, вивозити. Спекуляція хлібом розглядалася як створення «продовольчої розрухи». Справитися із продовольчою кризою ставало все важче. Пробільшовицькі настрої населення зростали, і 6 березня 1919 року Директорія переїздить до Жмеринки.

    Євреї зустрічають голову Директорії УНР Симона Петлюру, Жмеринка, 1919 рік

    Більшовики під командуванням М.Щорса повернулися у Вінницю 18 березня 1919 року і розгорнули, в першу чергу, масові репресії, проти тих, хто співпрацював із Центральною радою, гетьманом та Директорією. Одночасно розпочали налагоджувати господарське життя міста, губернії. Відновили свою роботу суперфосфатний, насіннєвий заводи, механічні майстерні, взуттєва фабрика «Яструб», освітні установи. Створюється природничо-історичний музей, виходить більшовицька преса. Подільська рада народного господарства проводить націоналізацію цукрової промисловості, створює прокатні станції сільськогосподарського реманенту на селі. Проте більшовицька влада головним завданням бачить проведення масових реквізицій — насильницького вилучення продовольства у населення. Це викликало закономірний опір жителів навколишніх сіл. Розпочалося масове повстання проти режиму. Найбільше «дістав» більшовицьку владу у Вінниці отаман Яків Шепель. Його загони неодноразово загрожували захопленням місту.

    Яків Шепель, фото 1919 року

    Влітку 1919 року війська Директорії та Української Галицької Армії знову рушили на Вінницю, боротьба проти більшовиків розгорнулася із ще більшим розмахом. 10 серпня 1919 року Вінниця була звільнена від більшовиків.

    Зустріч Симона Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові після звільнення міста від більшовиків. 29 серпня 1919 року

    Ціна звільнення була великою, бо окрім куль вояків косила епідемія плямистого тифу. Після звільнення міста стали відомі факти масових розстрілів громадян, які не влаштовували більшовицький режим, а також пограбування банків, складів, каси міського самоврядування.
    Життя у місті поступово налагоджувалося: запрацювали міська управа, громадські об’єднання, кооперативи, національні школи, учительський інститут і семінарії, просвіта, друкувалися газети, науково-популярна, технічна, художня література. Особливо полюбляли вінничани сатиричний журнал «Ріпа». В умовах голоду, розрухи, епідемії тифу у місті проходили концерти хорової капели композитора Г. Давидовського, виступали відомі оперні співаки М. Шекун-Коломийченко, С.Янчур, О.Козак, кобзар Василь Ємець.

    Кобзар Василь Ємець на Кубані в 1913 року

    На сцені міського театру (режисер Гнат Юра) грали не лише місцеві актори, а й «Нового Львівського театру» (режисер Амвросій Бучма). Єврейський театр поставив п’єсу «Дочка вулиці».
    У вересні 1919 року для Наддніпрянської України виникла нова загроза — це Добровольча армія генерала А.Денікіна.

    Командування Добровольчої армії: генерали А.П. Богаевский, А. І. Денікін, П. Н. Краснов. Станція Чир. 1918 рік

    На той час УГА вже втратила 90% свого складу. Командування УГА приймає рішення: укласти договір із Денікіним і перейти під його командування. Так місто опинилося у руках денікінців, які вивісили на будинках «триколор», заборонили будь-які зібрання, навіть концерти, розігнали місцеві органи влади.

    Перший курінь шостої бригади Української Галицької Армії. 17 листопада 1919 р.

    Війська отамана Шепеля вигнали денікінські війська, а разом з ними відступили 30-31 грудня 1919 року і галичани. Поранені стрільці, які залишилися в місті, для порятунку від більшовицької розправи утворили Червону Галицьку Армію.
    3 січня 1920 року більшовики увійшли у Вінницю і почали вкотре налагоджувати нове життя: створили органи влади — ревкоми, організували комуністичні суботники, відкрили біржу праці, відновили роботу підприємств, громадські їдальні, хлібопекарні, проводили роз’яснювальну протиепідемічну роботу з населення, відкрили школи грамоти, робітничі клуби, друк пролетарської преси.
    28 січня 1920 року відбулася знаменна подія: театральні трупи А.Бучми та Г.Юри об’єдналися в новий драматичний театр ім. І.Франка. З 1926 року цей театр приписався в Києві як Національний академічний театр ім. І.Франка.

    Театр імені Івана Франка у Києві. Фото кінця 1920-х років


    Засновники Театру імені Івана Франка у фойє театру (праворуч — Гнат Юра)

    Перебування більшовиків у Вінниці не було безхмарним. На півдні краю вирували повстання селян, тривав «Зимовий похід» УНР, повстали загони ЧУГА, отаман Шепель захопив 23 квітня 1920 місто, а 25 квітня 1920 року розпочався наступ на Україну польських військ.

    С. Петлюра, М.Омелянович-Павленко та інші керівники уряду та Армії УНР, кінець 1920 року

    Вінниця знову, втретє, стає столицею Директорії. 5 травня 1920 року Петлюру радо вітали хлібом-сіллю мешканці міста. Слідом за ним до міста переїхав уряд. 16 −17 травня 1920 року із Жмеринки до Вінниці приїхав керівник Польщі маршал Юзеф Пілсудський. Це був перший візит керівника іноземної держави до України.

    Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра в оточенні польських й українських офіцерів.

    Ситуація в місті була непростою, адже вкотре у місті були чужі війська. 5 червня 1920 року більшовицькі війська С.Будьонного перейшли в наступ і 19 червня 1920 року увійшли до Вінниці.

    Революційна воєнна рада 1-ої Кінної армії: К. Е. Ворошилов, С. М. Будьонний, Е. А. Щаденко. 1920 рік

    Ситуація змінювалася у місті часто через спроби Симона Петлюра звільнити Україну від більшовицького режиму. Врешті з листопада 1920 року місто стало радянським, тепер уже надовго.

    Перша Кінна армія під час переходу Україною. Фото 1920 рік. На передньому плані — С. Будьонний, Ю. Щаденко, К. Ворошилов.

    Часи Директорії у Вінниці (1919-1920 рр.).

    Вінницький період діяльності Директорії проходив в умовах складної внутрішньополітичної боротьби та ворожого оточення. Однак і за цих умов саме у Вінниці були прийняті Директорією досить важливі рішення для українського державотворення.
    В ході антигетьманівського повстання, яке охопило Україну, саме з Вінниці бере свій початок створена 13 листопада 1918 року Директорія, яку вітала вінницька філія Національного союзу на чолі із О.Базилевичем.

    Реконструкція кабінету військового відомства Директорії 1919 року у готелі «Савой»

    14 грудня 1918 року У своїх спогадах П.Скоропадський відзначав причини падіння режиму і поразки під Мотовилівкою: «...повідомлення з губерній надходили доволі бентежного порядку. Головною неприємною новиною була зрада командира Подільського корпусу, генерала Єрошевича, який перейшов на бік Директорії..».

    Битва під Мотовилівкою, становище на початку бою.

    Штаб корпусу знаходився у Вінниці. Керував переворотом у Вінниці С.Синявський.
    Директорія відновила назву держави — Українська Народна Республіка (УНР). 1 січня 1919 року у Вінниці Директорія опублікувала Декларацію УНР, в якій проголошувалося: «Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючих, робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу кров’ю».

    Текст Декларації Директорії Української Народної Республіки

    Заслуговує на увагу аграрна політика Директорії. 15 грудня 1918 року на державній нараді у Вінниці було прийнято закон «Про заборону продажу, закладу та оренди землі», а в січні Закон «Про землю». У Вінниці 5 червня 1920 року Рада Народних Комісарів УНР прийняла Закон «Про асигнування на утримання сільськогосподарського Вченого комітету України та місцевих сільськогосподарських установ на Київщині та Поділлі в сумі 8 мільйонів гривень».

    Ухвали земельної комісії Української Національної Ради про основи земельної реформи (3-7 березня 1919 р.)

    Всі ці закону були прийняті із запізненням, що звузило соціальну базу режиму Директорії, а більшовицькі гасла заклали основи майбутнього колгоспного рабства селян.
    Більшовицький наступ 1919 року змусив Директорію 2 лютого 1919 року переїхати з Києва до Вінниці, де з її складу вийшов Володимир Винниченко й подався за кордон, а 11 лютого 1919 року Симон Петлюра заявляє про свій вихід зі складу УСДРП і стає фактично одноосібним лідером Директорії. 13 лютого 1919 року був сформований новий уряд УНР на чолі з безпартійним С.Остапенком, який у своїй діяльності керувавася проголошеною Декларацією 1918 року, дотримуючись нейтралітету і «...мирного співжиття з народами всіх держав».

    Більшовицьке військо входить у Київ. 5 лютого 1919 року

    Активно працювали в уряді УНР в різні періоди Д.Маркевич, О.Щириця, П.Ведибіда, О.Стемповський, В.Боржковський, М.Стаховський, С.Янкерсон.
    Перебуваючи у стані війні, Директорія приймає ряд рішень щодо формування, укомплектування командирами армії. 22 лютого 1919 року Рада Народних Міністрів УНР у Вінниці приймає ухвалу про військовий призов: «Для додаткового укомплектування армії і Фльоту Української Народної Республіки вчинити по всім місцевостям України достроковий призив молодих людей, котрі народилися в 1900 році і мають освіту не нижче 2-х класної сільської школи ( дві кляси гімназії, реальної школи)... Першим днем явки на збірні пункти повітових війькових начальників призначається на 5-те березня 1919 року...» За несвоєчасну явку на збірні пункти, ухиляння від служби, приховування рівня освіти передбачалися цією ухвалою каторжні роботи від 4-х до 6-ти років.
    23 лютого 1919 року у Вінниці була прийнята постанова про затвердження штатів Старшинської школи при 2-ому Подільському корпусі, планувалося відкриття кадетських корпусів, військової бурси. Були прийняті ряд рішень про своєчасність інформування як військових, так і цивільного населення, для чого була створена 25 лютого 1919 року спеціальна комісія. У Вінниці С.Петлюра затвердив 12 березня 1919 року текст військової присяги: «Клянусь честю громадянина Української Народної Республіки і торжественно присягаю Всемогущому Богу вірно Українській Народній Республіці служити , слухняно повисуватися її верховній Раді — Директорії, правительству і народній армії... завжди поводитись так, як цього військові Закони та честь воїна-лицаря вимагають , в цей спосіб і честю жити і честю умерти. В цьому мені, Святий Боже, моя любов до України Рідної та народу допоможе».

    Присяга особового складу Дієвої армй УНР у Камянці-Подільському у вересні 1919 року

    Гострим в роки збройного протистояння було національне питання: масові єврейсько погроми, питання національної мови. Урядовими розпорядженнями від 12 квітня 1919 року були заборонені єврейські погроми. В прокламації, надрукованій у Вінниці , вказувалося: «Уряд не потерпить ніяких погромів, спрямованих проти єврейського населення України, і вживатиме всіх засобів для знешкодження цих мерзенних злодіїв». 13 квітня 1919 року був виданий наказ про арешт і віддання під трибунал вояків, які брали участь у погромах. Потерпілим єврейським родинам видавалася грошова допомога.
    Утвердження української мови як державної 1 січня 1919 року — це результат плідної справи Міністерства освіти, який підготував 31 закон і постанову.
    У Вінниці С.Петлюра в кінці лютого 1919 року видає розпорядження «Про запровадження в усіх вищих школах лектури українською мовою». В 1919 році в Україні функціонували 138 шкіл різних форм власності з українською мовою навчання.
    Вінниця стала на час перебування Директорії центром видавничої діяльності, на яку виділялися значні кошти. 28 лютого 1919 року у Вінниці Рада Народних Міністрів УНР в розпорядження видавництв виділила 6 мільйонів гривень на видання художніх серій пам’яток історії Української культури. За ці кошти було видано близько ста найменувань книг українських класиків і вчених. В цей період виділялися кошти на утримання вінницького театру, концертних бригад, допомогу визначним діячам культури, науки і літератури.У місті за розпорядженням Петлюри в 1919 році була створена Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця, яка мандрувала по світу з великим успіхом, пропагуючи українську пісню.

    Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця в Празі (Чехословаччина, квітень 1919 року)

    На час перебування у Вінниці Директорією проводилася активна зовнішньополітична діяльність.Продовжувалися розпочаті попереднім урядом переговори з Антантою, зокрема представником французького десанту, який висадився на Півдні України.
    Українська делегація стояла на позиціях незалежності та міжнародного визнання УНР, а французька сторона, яка рекомендувала Директорії створити 300-тисячну армію для боротьби із більшовиками, підпорядковану союзному командуванню, наполягала передати залізниці, фінанси під контроль Франції, прийняти французький протекторат. Щодо української незалежності, то французька делегація відсилалася до рішень Паризької конференції. Тому угода в березні 1919 року не була підписана.
    Вінницькі надії С. Петлюри на союз із Антантою не здійснилися.В цих умовах С.Петлюра з Вінниці їде на Галицький фронт, де в Ходорові зустрічається із комісією Антанти. Через непорушність позиції галичан Петлюрі вже остаточно не вдалося отримати союзницької підтримки. Ці обставини зумовили зближення С.Петлюри із відновленою польською державоючерез Варшавську угоду.

    Місія Антанти у Львові. Лютий 1919 року

    Уряд УНР переїхав із Кам’янця — Подільського до Вінниці, куди 16 травня 1920 року прибув Юзеф Пілсудський. Спочатку він прибув до Жмеринки, де його зустрічали з квітами і короваєм, а потім до Вінниці. Попри те, що йшов дощ, зустрічаючих було багато.

    Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський у Вінниці, 1920 рік

    Все відбувалося як за міжнародним протоколом: звучали гімни двох держав, обхід почесної варти, зустріч з членами уряду, промови від різних організацій, врочистий банкет у ресторані готелю «Савой», де Ю.Пілсудський підняв келих шампанського й виголосив: «Хай живе вільна Україна!»

    В 1917 році у місті під впливом Лютневої революції утворилися такі організації ... , які підтримували Центральну Раду

    Тимчасовий комітет, «Союз подільських українців»
    «Союз подільських українців», Подільська губернська українська Рада
    Рада робітничих депутатів, Вінницька більшовицька організація

    В період Української революції в місті влада змінювалася ... разів

    9
    5
    3

    Вінниця була роки революції фактично столицею України ... рази

    Чотири
    Два
    Три

    Перший візит іноземного керівника держави до України здійснив ... . УрядУНР тоді перебував у місті ...

    Юзеф Пілсудський, Вінниця
    Девід Ллойд Джордж, Жмеринка
    Жорж Клемансо, Київ

    Користуючись текстом, заповніть пропуски:

    1) В 1917 році у місті під впливом Лютневої революції утворилися такі організації ... , які підтримували Центральну Раду

    2) В період Української революції в місті влада змінювалася ... разів

    3) Вінниця була роки революції фактично столицею України ... разів

    4) Перший візит іноземного керівника держави до України здійснив ... . УрядУНР тоді перебував у місті ...

    Розташуйте в хронологічному порядку:

    А) Вступ військ С.Будьонного в місто

    Б) Заснування вінницької «Просвіти»

    В) С.Петлюра затвердив текст військової присяги

    Г) Виставка «Митці — воїнам».

    Встановіть відповідність:

    1) О.Базилевич А) Ватажок подільських повстанців
    2) О.Кошиця Б) Очолював вінницьку більшовицьку організацію
    3) М. Тарногородський В) Очолював уряд УНР після В.Винниченка
    4) С.Остапенко Г) Українська хорова капела
    5) Я.Шепель Д) Вінницька філія Національного союзу

    Досліджуємо, пізнаємо, узагальнюємо

    1) Обговоріть у великому колі, використовуючи метод "Прес":
    А) Яким чином часта зміна режимів могла відобразитится на моральному, громадському житті громади?
    Б) Які фактори, на вашу думку, впливали на те, що місто часто ставало тимчасовою столицею Української держави?
    2) Встановіть, де у місті встановлені пам’ятні знаки, які зафіксували період 1917-1920-х років.